Вже й калина під вікном І калина, і верба,
листячком шепоче: та й усі рослини,
-Чому ж дощик не прийшов, звірі, птахи й комашня,-
напоїть не хоче... ждуть дощу краплини.
-Де ж, скажіть, він забаривсь,-
я у хмар питаю.
-Чи у небі загубивсь,
чи то десь гуляє?
Та вони, ніби німі, Уже висохли давно
мов поснули в небі... в ній живильні соки,
І не знають, що землі вже й рослини, і зело
вже напитись треба. прихворіли трохи...
Я ворота відчиню
і всі вікна, й двері,
й навіть вітер зупиню,
й його каруселі...
А ще: небу поклонюсь, Всі доріжки притрушу
й помолюся Богу, травами зеленими,
а щоб дощик вже проснувсь, а дощика пригощу
застелю дорогу... словами веселими...
Без дощу природі мука,
Бог це знає й небо,
дощ - врожаю запорука,
літом його треба!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2017
автор: геометрія