Гойдалка

І  все  життя,  мов  гойдалка  нестримна  -
уверх-униз,  уверх-униз  -  гойда́...
І  звівкуєш,  і  тішишся  дитинно,
коли  аж  мов  під  небо  доліта.

Коли  здається  ніби  маєш  крила
і  невагомість  паморочить  дух!
У  грудях  розвіваються  вітрила,
іще  раз  так  пришвидшуючи  рух.

Але  коли  униз  летиш  безвільно,
здається  розіб*єшся  вже  за  мить,
тоді  лиш  страх  нуртує  божевіллям,
натягуючи  нерви,  наче  нить.

І  все  довкола  обертом,  мов  дзига,
і  все  в  тобі  зневажено  сторчма.
Уверх-униз,  униз-уверх  -  інтрига
на  кожнім  згойді  думку  перейма...

5.06.17  р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736696
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2017
автор: Леся Геник