І все життя, мов гойдалка нестримна -
уверх-униз, уверх-униз - гойда́...
І звівкуєш, і тішишся дитинно,
коли аж мов під небо доліта.
Коли здається ніби маєш крила
і невагомість паморочить дух!
У грудях розвіваються вітрила,
іще раз так пришвидшуючи рух.
Але коли униз летиш безвільно,
здається розіб*єшся вже за мить,
тоді лиш страх нуртує божевіллям,
натягуючи нерви, наче нить.
І все довкола обертом, мов дзига,
і все в тобі зневажено сторчма.
Уверх-униз, униз-уверх - інтрига
на кожнім згойді думку перейма...
5.06.17 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736696
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2017
автор: Леся Геник