Приємний сюрприз.


Вже  навчився  чеберяти,
На  снігу  круги  писати,
Слід  свій  добре  закрутити,
Щоб  лисичку  обдурити.

Якось,  він  проснувся  вранці:
Ой,  я  спав  у  вишиванці…
Так  учора  натрудився:
Не  роздягся  і  не  вмився!

Вийду  з  хатки  снігом  вмию
Очки,  лапки,  може,  й  шию,
На  зарядці  –  потягнуся
Й  до  сніданку  повернуся.

Раптом  вздрів  біля  барлігу,
Наче  око  серед  снігу!
Звідти  пнуться  дивні  квіти.
Мабуть  сонечкові  діти?  
 
Три  підсніжники  біленькі.
В  них  листочки  зелененькі.
Він  зрадів,  спитав  сороку:
-    Бачиш?  –
-    Перші  цього  року.

Мусиш,  зайчику,  ти  знати:
Пори  року  пізнавати;
Вже  зима  втрачає  силу,
Зустрічаймо  весну  милу!  –

-      Назавжди  вона  нам  буде?  
Гарно  й  тепло  буде  всюди?  –
-        Буде,  зайчику,  все  буде.
Потім  літо  нам  прибуде.  

Як  зажди,  вже  після  літа,
Прийде  осінь  знаменита  
З  ягідками  і  морквами,
Ще  й  з  тугими  капустами.  –
 
І  замріялось  зайчатко:
Хай  би  літо  йшло  спочатку,
Бо  я  літо  добре  знаю,
Вже  давно  його  чекаю.

Галина  Яхневич

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2017
автор: Тріумф