ДУМКА ПТАХОМ ЛИНЕ ДОДОМУ
Думка птахом лине додому на Вкраїну в рідні краї,
де літня осяйна ніч мережить на полотні мрії рожеві,
де столітній красень дуб, росте в смутку на княжій горі,
і на долині Батьківська хата розмаєна в саду яблуневім.
О ,рідна люба земле заквітчаний берег прекрасний!!!
я, славлю вас гори Карпати розкішні гаї і роздолля,
я із калинового цвіту і стою у вашій любові і ласці,
бо і моя весна весна цвіла червоною калиною у полі,
В зажурі, перед вами низько свою голову схиляю ,
віковічному дубу і молодому клену кланяюсь в ноги,
О, як я за тобою скучила мій тихий квітучий раю,
і іду, до тебе щоб берізка напоїла соком із дороги.
І босоніж злітаю у росяні по -коліно високі трави,
щоб вдихнути у пахощі первоцвіту польові квіти,
О, Матінко природо-залікуй мої душевні рани,
і заколиш журавку в гніздечку на ясенових віттях.
Я, втомилась від європейських азотів і життєвої суєти,
від зажерливих царів які заманюють народи в неволю,
і мій рід, пішов у світи щоб від голодної смерті спастись,
втративши свій рай ,за валюту в ярмі рабами до скону.
О рідна люба земле!- нехай твоя лагідна ласкава рука,
як мати дитя, мене обніме до своїх грудей в обійми свої,
прости! пробач!,- що літами шукала щастя в чужих краях,
і вітровії, бичем гнали шукати кусочок хліба у важкі дні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736588
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 05.06.2017
автор: Чайківчанка