Не знаю чи життя моє реальність ,
Чи може це лиш сон, а як засну
Тоді знаходжу всю раціональність,
У просторах там вільною живу.
За нічку облітаю я півсвіта,
І обцілую все де лиш була,
Верну минуле, й в спогадах пригріта,
Згадаю знов ,як молодість цвіла!
Візьму у жменю пелюстки вишневі,
На вітер кину, в білий цвіт пірну,
Закутаюсь у дні оці травневі,
І тут лишусь, цілуючи весну.
Тоді мене уже ніхто не збудить,
Турботи зникнуть, не прийде зимa,
І я у сні Господнім завжди буду,
Моя реальність вічного буття!
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736155
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2017
автор: горлиця