Ідуть роки, біжить життя,
Панує мир – гримлять гармати…
І завжди жінка, і дитя
Життєвий символ – маєм знати.
В житті щасливе те дитя,
Яке зачато у коханні,
Батьки дарують їм життя,
Самі живуть у сподіванні.
І добре, коли вдячний син,
Коли донька шепоче: - «Мамо!»,
Коли безхмарна неба синь,
Як діти виростають в храмах.
В жіночій долі щастя є,
Коли її зовуть «Матуся»…
Тоді веселка виграє,
Як діти до батьків горнуться.
Жінці дано нате життя,
Щоб материнства смак пізнати,
Вклоніться жінці із дитям,
Бо перед вами жінка - мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736115
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.06.2017
автор: Віталій Назарук