А на душі також є мозолі, вони з»являються напевно в нас від втоми, коли у небо на однім крилі, коли не втримаєшся у сідлі, коли так гірко, просто до оскоми! Коли терпіння ллється через край, чергуються хвороби і розлуки, опівночі стоїть холодний чай, не встиг в останній, дощовий трамвай, в іншому вимірі слова, тепло і звуки…Здається в тупіку десь, чи петлі, сумні думки чергуються зі снами, засохші крихти хліба на столі, а нерви, як в осиному кублі, серед троянд, обвитий бур»янами! Усе чіткіші зморшки на чолі, посеребріли рівномірно скроні, старенькі мама з татом у селі, важче даються без перил щаблі, неначе вчора ще були малі, повиростали і сини, і доні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736092
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.06.2017
автор: Олег Князь