[i][b]Джерело натхнення: – http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735658[b]
[/i]
[i]І відповість тобі, чиясь душа –
Що не погані має вчинки.
Але кохання, також залиша –
Як дощ, що десь пройшов з хмаринки.
І плин століть – можливо стримать!
Й спинити вільний вітер, на льоту!
Кажеш, поганого не вчинить?
І, що вона – тримає чистоту?..
Що смерть – прихована в безсмерті?
Але Вона не стерпить вічний страх.
Спинюсь та будемо відверті –
Не серцем, мозком – володіє жах.
В ночі, я молюся до Бога,
Лиш сон – повільно стулює вуста.
Чи ж їй потрібна допомога?
Під ранок – непокоїться душа…
Душею вистраждані рими,
У цих рядках – лишився біль душі.
Вона придбала трохи гриму –
Щоб знов здійснити – втечу з метушні…
І буде так – десь піде душа,
В світ заочі, де лиш бачать очі.
Рима ж – тихо впаде у вірша,
Душу, ще злякають – день і ночі...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736091
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2017
автор: Валерій Кець