Послухай, як іноді плаче душа,
А серце надією тішиться тихо.
Як сумно, що вся України краса
Спіткала війни сіро-чорнеє лихо!
Як прикро, що тихо у небуття
Найкращі сини України зникають.
І в кого шукати того співчуття
Батькам, що дітей молодими ховають?..
Послухай, як тужать вночі матері,
Як діти батьків у безодню гукають.
І тільки квітками нові цвинтарі
По всій Україні щодня прикрашають.
І скільки молитв щосекунди руша,
У небі від них піднімається вихор.
Послухай, як іноді плаче душа,
А серце надією тішиться тихо.
©
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735946
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко