Вчора нинішні дев"ятикласники складали перший шкільний екзамен, а одинадцятикласники- сьогодні другий випускний. Щоправда вони тепер називаються по-іншому: ДПА та ЗНО... Я трохи заздрю нинішнім учням, адже вони за 11 років навчання складають лише 6 екзаменів: 3 - у дев"ятому, та стільки ж - у 11. Захотілося пригадати: скільки ж то екзаменів довелося складати нам дорослим...
Не полінувалась і пригадала та порахувала усі тільки шкільні, ті які я складала у свої шкільні роки, вийшло 40. Навіть у 4 класі, щоб перейти з молодшої шкільної освіти до семирічної, довелось скласти 6 екзаменів, за 5 та 6 класи теж по 6, і тільки коли навчалася у 7 класі, їх кількість зменшили в усіх класах крім випускного до 4. А скільки ж то їх довелося скласти у своєму житті важко й полічити, бо крім навчальних у школі та вузі, довелося складати і життєві, порою такі складні,що й згадувати не хочеться. Та й моя мова сьогодні про шкільні екзамени. Пропрацювавши в школі майже 49 років довелося не лише добряче натрудитися, а й зіткнутися з різними свого роду каверзними пригодами, частіше кумедними, а іноді й драматичними.
1. НЕ ДОТРИМАЛИСЬ ІНСТРУКЦІЇ ПРО ЕКЗАМЕНИ...
Післяі закінчення вузу я працювала у Вінницькій області. І мені добре запам"ятався випадок, коли я була лише асистентом на випускному екзамені. Екзамени тоді починалися о 9 годині ранку, але всі учителі, задіяні на екзамені, о 8 годині повинні були бути в школі. І ось я поспішаю до школи, дійшовши до подвір"я я побачила інспектора райвно, яка з іншого боку теж наближалася до школи. Ми були з нею добре знайомі, тому привітавшись, вона зразу ж запитала, чи не надто пізно я йду до школи,адже вже без 5-и хвилин восьма. Пояснивши, що я ж не запізнююсь, ми разом зайшли до школи, інспектор попрямувала до кабінету директора, а я до учительської. Директор і завуч спокійно сиділи в учительській і про щось мирно розмовляли. Почувши від мене, що у школі вже є інспектор райвно, обидва мигом підхопилися: директор попрямував до свого кабінету, а завуч до кабінету математики, щоб зібрати всю екзаменайійну комісію. Коли ж ми майже всі зібралися і зайшли до кабінету директора, було вже 2 чи 3 хвилини дев"ятої. І зразу ж дістали зауваження інспектора про те, що порушили вимоги інструкції. А коли з"ясувалося, що одного члена екзаменаційної комісії не вистачає, гніву інспектора не було меж. Найбільше діталося завучу, адже це його прямий обов"язок. Завуч негайно прийняв міри і останній член комісії з"явився перед самим початком іспиту, виявилось, що вона і не знала, що є членом комісії, оскільки працювала вихователем групи продовженого дня, і в цей день спокійно вела своїх вихованців на екскурсію. Довелось негайно шукати їй заміну, на екскурсію повела учнів інша вихователька, а екзамен розпочався при наявності всіх членів комісії. Та ще не раз нам довелося слухати на серпневій конференції не лише те, що ми не дотримуємося вимог інструкції, а щей через те, що вчителька (вихователька) прийшла на екзамен у кімнатних тапках, бо ж мала йти на екскурсію.
2. НІЧОГО НЕ ЗНАЮ...
Ця пригода сталася уже зі мною. На той час у 9 класі учні складали усний екзамен
з алгебри. У мене був екзамен у 9 -А класі. Як тільки він розпочався, директор школи прийшов на екзамен разом з інспектором райвно та кореспондентом районної газети. 9-Б у цей день здавав екзамен а ніцмецькой та англійської мови,(клас ділився на 2 групи: в одній вивчали намецьку, а в другій -англійську мови).
Я зразу ж окинула оком тих учнів, які вже сиділи за партами і готувались до відповіді. Прикинула, що казусів не буде, бо ж першими взяли білети для підготовки учні, які мали стабільні знання,хоча й мали різний рівень підготовки. Коли збіг час підготовки, я запросила першого учня до дошки. Він мав непогані знання з алгебри, тому я сподівалася на добру його відповідь. Та піднявшись, учень розгублено повідомив, що він нічого не знає. В класі запанувала "мертва" тиша. Я глянула в білетник і упевнено заявила: "Якщо ти, Славо, не знаєш відповіді на перше запитання, почни з другого, бо ти його знаєш, так як давав відповідь на цей матеріал на уроці, а третє, ти теж зможеш пояснити, бо лише вчора на консультації, на якій ти був присутній,ми аналогічне розглядали!" Хлопець уже впевненіше відповів: "Та я перше питання якраз більш-менш знаю!" Отож вийшовши до дошки, учень справився зі всіма завданнями. Інспектор дала кілька додаткових запитань, і в результаті учень отримав заслужену четвірку,(за п"ятибальною системою). Трохи ще посидівши на екзамені, "гості" пішли. А ми спокійно закінчили екзамен і привітали з цим випробовування всіх учнів. Уже другого дня учні поспішали до мене з приємною новиною, у районній газеті була чудова розповідь про екзамени у 9-х класах нашої школи, відзначено учнів, які отримали "5". А окреме слово було про випадок зі Славком, де було похвалено і учня, і вчителя: "Учень отримав заслужену 4, а вчитель - 5!"
3. ПЕРЕПЛУТАЛИ ЕКЗАМЕНИ...
Ця пригода сталася уже тут у моїй Долинській, десь у 90-х роках минулого століття. 28 траня я прийшла до школи о 8 годині ранку, хоча екзамену у мене в цей день не було, але я була класним керівником 9-А класу. Мої дев"ятикласники складали екзамен з української мови. Мене зустріли радісні і усміхнені,хоч дещо й стривожені, учні. Усі вони причепурені, у святковому одязі, з квітами. Почали з прибирання класу, підготовки дошки, крейди, тощо. Розставляли на вікнах і столах квіти у вазах... Виконуючи цю роботу, діти розмовляли і зі мною, і між собою, перевіряли, чи ніхто не запізнився. Раптом хтось запитав: "А чому учні інших шкіл міста сьогодні складають екзамен з математики, а 1 червня з української мови, а ми навпаки?" " Ви ж говорили що письмові екзамени всі учні складають в один час?",- додав ще хтось. "А ще ви нам усю ІVчверть казали, що екзамен з математики - 28 травня, а з українськой мови - 1 червня!" "А може це хтось переплутав?"..
Вислухавши школярів, я поспішила в кабінет завучів і запитала їх, чи вони впевнені що сьогодні екзамен з української мови. Всі троє глянули на мене насторожено, а потім одна з них відкрила сейф, дістала засургучовані конверти і прочитала в голос: "Математика - 28 травня". Що тут тільки почалося: Найстарша, яка сиділа за столом, так і заклякла, подкавши голову на руки і схилившись за столом: друга покрилася червоними плямами, а третя забігала по кабінету... Отямившись, остання глянула на годинник і запитала мене, чи зможуть учні сьогодні скласти іспит з математики. Хвилинку подумавши, я відповіла ствердно, але у моєму кабінеті не вистачить олівців, лінійок на три класи. Звісно всі троє знайшли все необхідне, але ж знову задумались, як же про це повідомити учням. Я взяла цю місію на себе. Свій 9-А і сусідній 9-В, я переконала швидко, а от із 9-Б виникла заминка, запротестувала класний керівник, син якої навчався в цьому класі. Мотивувала вона свій протест, тим, що діти готувалися до української мови, а не до математики. Тоді я запитала учнів: "Діти, ми що не готувалися до екзамену з математики?" "Ого,- загули вони,- ще й як, усю четверту чверть!" "Он і зразки висять у екзаменаційному куточку!" Таким чином конфлікт було залагоджено і екзамен з математики діти склали. А наступного дня розпочалися перебранки. Частина обурених батьків прибігла до школи, ще частина в райвно. І там, і там їм пояснили, що трапилася прикра помилка, винні будуть покарані, але екзамен все ж таки краще було скласти тепер, аніж у серпні. Я не знаю яким чином покарали винних. Про це ніхто не згадував, адже прийшло таке довгождане літо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2017
автор: геометрія