У сіре вбраний кожний день,
Допоки ніч не змінить шати.
Хоч серцю хочеться пісень,
Мелодій тих, нема де взяти.
Оскал безликого "завжди",
Мечем завис у павутинні,
Одколи чуєш: "пережди",
А віз не зрушити донині.
Зібгався в кульку передчас
Безхмарних сподівань і звершень
Кому із вас, кому із нас
Надія зрадила не вперше?
Кому за спиною сичі
Виносять мізки щогодини?
У цім бедламі живучи,
Дивуєшся лиш ти, єдиний.
Бо крила зв"язані болять,
А клітка, певно для синиці?
Бо ти - поранене орля,
Якому небо й досі сниться.
Хай сниться! Хай сичать оті,
Кому розваги більш немає.
Не натовпу, а самоті, -
В Едем Бог браму відчиняє.
31.05.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2017
автор: Ліна Ланська