Час Любові настає,
Що завойовує все більший
Простір наших душ.
Йдемо у ногу з часом.
Наповнюємося Духом Святим.
Зцілюємся Любов"ю.
Перебуваємо у ній.
Преображуємся і
Ніколи не перестаємо
Дивуватися, захоплюватися,
Втішатися і Собою лишатися.
Скинувши образ старої людини,
І правдиві знання здобувши і
"...Зодягнувшися у броню праведності,
І взявши щит віри і
Меч духовний, що є Слово Боже..."
За покликом долі іди і своє роби!
( Послання до ефесян св.Апостола Павла 6.233)
Час змінює нас, а ми простір,
Наповнюючи його собою.
Поки нашого часу, заки не закінчився
Відлік земного життя,
Шукаємо свою дорогу -
Дорогу спасіння, прозріння, правди,
Дорогу Любові,
І щоб не згубились наші долі
У суєті суєт земського життя,
У гріхах не втопилися,
І у нелюбові не розчинилися!
Страхи Любов"ю долаються,
Наші серця нею наповняються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2017
автор: яся