Я бачила як омела вбиває дерево
Обліплює кожну гілку
Пускає коріння в серцевину
І воно конає.
Коли про це хоча б один раз задуматися
То виходить
Ти ходиш вулицями на яких повно мерців які нам видаються живими.
Хто зважає на дерева?Тим більше на їхні смерті...
А скільки таких само мертвих перехожих
Які ще не знають що вони такі ж самі - дерева з омелою
Тільки конати будуть гучніше, трагічніше...
Але зрештою смерті нема
Омела і трава на кладовищах завжди жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735773
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.05.2017
автор: AliceWonder