Мені болить душі людської бідність,
Невміння відчувати чужий біль.
Та не "чужий" тому, хто має гідність,
Й пиха не точить серце, мов та міль.
Мене тривожить цих людей байдужість,
Бажання влади, всмоктане в багно.
Бо проміняли на у.о. всю мудрість,
Красиві зовні, а копнеш – л@йно.
Мене гнітить їх прагнення до слави,
Черстві серця від вицвілих ідей.
Їх ницість духу, принципи іржаві…
Сіріє світ від ситих іудеїв.
Хіба не всім заграви і світанки,
Ліси, поля і зоряний намет?
Чому ж одні в любові до останку?
Другим з лукавого не вибратись тенет?
Коли твоє терпіння, Боже, лусне,
Й полову відокремиш від зерна?
Не втримуюся: кров кипить і гусне,
Не маю сили чашу спить до дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735703
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2017
автор: Олена Жежук