Говорять, що за потиском руки
людський характер можна прочитати.
Не всіх людей, а лиш чоловіків.
Жіноцтво – справа інша, що й казати.
Особа щира – міцно, зазвичай,
і другу, й незнайомцю тисне руку.
Таку людину – гинь, а виручай,
вона розділить з вами радість й муку.
Багато руку стримано дають,
їх потиск, скажем, так собі, нейтральний.
Він ніби каже – ось моя вам суть,
не дуже щирий, та і не брутальний.
А дехто власну руку вам дає
так велично, немов би скарб дарує.
Він любить лиш себе, лиш я своє,
для нього інших в світі не існує…
У чоловічім потиску руки
душа мов визирає з-за лаштунків.
Не поважаю тих чоловіків,
що руку подають як для цілунку.
28.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052807162
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2017
автор: Олександр Мачула