Сяє місяць над садами
яскраво і чисто,
нічка сипала навкруг
зоряне намисто.
“В небі ясний місяченько
світить і моргає,
та на тую калиноньку,
де милий чекає?
Рости, мила калинонько,
рясна та зелена,
даруй квіти і плоди
для пташок веселих.
Приходи же під калину,
миленький, уранці,
коли буде рясна роса
сипать на світанні.”
“Приходи, мила дівчино,
під калину зрання,
вийде сонце і засвітить
нашому коханню.
А як станеш до калини
виходить надвечір,
то огорне темна нічка
і милий за плечі…”
12.04.2017.
Анімація із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2017
автор: Светлана Борщ