Я слухав сьогодні мелодію моря,
Лиш клекотом хвиль відміряючи ранок,
Пив бризу насичене свіже повітря,
Радів щастю тихо, всміхаючись п'яно.
Все дужче хмелів від бродіння емоцій,
Що десь біля серця знайшли собі місце,
Бродили, складали кохання із унцій
Коштовного скарбу любові моєї.
У такт із прибоєм рівнялися вдихи,
І спокій мене колихав на руках.
Здалося, що я задрімав і потрохи
Блукати почав, чи то в снах, чи в думках.
Злились воєдино бажання і мрії,
Твій образ постав із уяви і снів,
Ожив, як дарунок богів містерії,
Як дар за слова, що в ефір шепотів.
Весь час промовляв, щоб почула вона,
Прохання свої укладаючи в мантру,
Дзвенів від напруження, ніби струна
У спробі зіграти усю партитуру.
Вкладав в ті слова все кохання своє,
Вжививши бажання в енергію думки,
І довгі роки це послання моє
Я слав кожен день до богів за лаштунки -
Чекав, адже знаю: в терпінні вінець,
Що лаврами вкриє главу переможця!
Чекав і надіявся - буде кінець,
Як ніч, що скінчилася сходженням сонця.
Жаданий початок нового життя,
Де разом з коханою, взявшись за руки,
Самі перетворимо наше буття
В мелодії щастя і радості звуки.
І я, пробудився від шепоту хвиль,
Відчув: на душі тиха радість і спокій,
Лиш море розкинулось сотнями миль,
А поряд кохана, на відстані кроку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2017
автор: