Ще мить тому…

Весняний  день  грозою  розпочався:
Гриміло,  блискало  і  йшов  великий  дощ.
Ще  день  тому  з  коханою  стрічався,
А  зараз  сам,  лиш  чути  шум  підошв.  
Ще  день  тому  разом  вони  сміялись
Гучно  і  радісно  жили  одним  життям.
Ще  ніч  тому  у  маках  так  кохались,
Що  заздрісно  було  зіркам.  Дитям  
Природи  вона  була  для  нього.
Чарівна  мавка,  ніжна,  мов  весна.
Напитись  голосу  її  п’янкого  
Одна  лиш  мрія  в  цього  юнака.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2017
автор: Анна Яковчук