Закреслюю в соте чи в тисячне
Той сон, що за мною йде вслід
Притишеним кроком і лисячим,
Рікою життя іде вбрід.
За руку бере, не питаючись
Потрібно мені це чи ні.
Крізь ніч поведе не спиняючись
Й залишить мене у весні,
В якій затаїлось відлуння
Признання в коханні твого
Й розквітлі садки, й повнолуння,
Й усмішка мовчання мого.
Нас лагідно ніч огортала,
Співав соловейко в бузку,
Зозуля роки рахувала
І місяць на хмарці-візку.
І знову не в соте, а в тисячне
Обірветься ниточка сну —
Сховалося сяйво місячне
В фіранку ажурну легку.
Навіщо мені це, не знаю...
Й не знаю, чому знову й знов
У сон той, як в річку пірнаю,
Пірнаю чомусь стрімголов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2017
автор: Радченко