Все перекладено.
Все вже було.
Ці весни
Птахи і тепло.
Колись давно, між маків-сонць
Багрянець розливався нам назло
Нагадував було було
Усе уже було
Ні, інше та не це
Хіба? Не так?
В очах горіли іскри наче знак
Забутого, жаданого,того...
Вони ж, ти пам'ятаєш були не мої
І голос був не твій
Світанки, ночі, тижні, дні
Зітхання, ніжність, млість
І руки... не мої...
Тобі лягали на плече
І цілував, пив тіло
Гаряче, трепетне, моє... не ти
Усе було... До нас..?
хіба не знаєш?
Нема нічого нового
Бо коло-час
Знаходиш-губиш
Тримаєш міцно
Згодом відпускаєш
Шукаємо?Чого?
Це все було і з нами?
Ні?Судилося пройти
Безодню літ по колу
І випадково
Не встигнувши
Сказати й слова...
Мовчи, не думай, серця не тривож
Всі сумніви, чекання, радості
На двох помнож
Чи розділи...
Було, мій розуме, усе було
Не з нами й в нас
Багато тисяч, ні мільйони
Раз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2017
автор: AliceWonder