Корабель розчарованих мрій,
вітер втрачених надій...
Усі слова один одному недосказані,
у самоті ми тепер каземося.
У куточку, згорнений у клубочок,
ти заплачеш, але сліз ніхто не почує.
Та душа, що страждає,
від тіла полегко тікає.
Де море, у якому корабель тоне?
Де дерева, який вітер колиха?
Те море - це наші сльози,
а дерева - наші серця...
07.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734714
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2017
автор: Марія Андрійчук