[i](коломийський сонет)
[/i]
Закувала зозуленька у суботу зранку,
тільки встигла відхилити на вікні фіранку,
та не встигла одягнути свою пишну вроду,
як вернувся мій миленький з дальнього походу.
Лиш учора він поїхав в місто на весілля,
повернути обіцявся не раніш неділі,
а мені одній удома ночувать несила –
ось тому я агронома в гості й запросила.
Повечеряли смачненько, добре напилися,
ну а потім на канапі спати уляглися.
Хто ж чекав, що те весілля скінчиться війною,
і що милий на похмілля скучить за жоною…
А іще, що при народі відшмага на здачу –
тож сиджу я на городі і надривно плачу.
22.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117052206017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2017
автор: Олександр Мачула