Дбайливо земельку сиру
Вкриває неба деко.
Один однісінький стою
Чекаю зіроньку свою,
Нема. Вона далеко.
У небі місяць пломенить,
А серце туга крає.
Самотню думку не спинить,
Вона сьогодні кожну мить
По простору блукає.
Та знову іскорку ловлю,
А що мені робити?
В душі надію запалю,
Без міри край оцей люблю,
Бо як го не любити.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734648
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський