У жанрі невагомості пора
між нічкою і майже вже світанням:
У небі заарканена остання
спалахує, щоб згаснути зоря.
А далі світ завис наперекіс,
де наче скальпелем протнули красне,
щоб стовбур крововиливом дочасним
фонтаном сонця у півнеба зріс.
А я ще сплю й не бачу дивини
й не бачити б ні завтра, ні сьогодні.
Крізь дотики невИчерпно солодкі
й цілком вагомі тануть мої сни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2017
автор: Маріанна Вдовиковська