«Часи були непевні, лиховісні.
Як хмари в небі, купчилась війна.
А це кохання почалося з пісні.
Могло урватись тільки, як струна».
Ліна Костенко
Усе бувало. Хмари заридають,
На лихо нам посипляться дощі…
«Чи ти зі мною будеш?» - не питаю,
Моє травневе сонечко душі.
Гримить далеко. Це війна, чи грози?
Чи вирвами укриється рілля?
Твоє кохання – веселкова проза,
Моє – садами скріплена земля,
Що цвіт весняний щедро породила.
Минеться лихо. Рани заростуть.
В словах твоїх така велика сила,
Що і зимою яблуні цвітуть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2017
автор: Livoberezhna forever