Твої думи й наші думи,-
все про Україну...
Про людей всіх працьовитих,
про матір й дитину.
І про те, що вже не в силі,
ми вже працювати.
Про простих пенсіонерів,
чого їм ще ждати?
Дуже хочеться почути
лагідне їм слово,
Гідну пенсію їм дати,
це було б чудово.
Щоб не плакали їх очі,
як в минулім часі.
Отакі у нас проблеми,
добрий наш, Тарасе!..
Щоб вони не нарікали
на гіркую долю,
Тишком -нишком не вмивались
гіркою сльозою...
Медицина, щоб служила
і простому люду,
Допомогу надавала
безкоштовно всюди.
Жебраки щоб не ходили
від хати до хати,
і на ринках, й попід тином,
не вкладались спати.
Щоб було де працювати
дорослому люду,
і дітей могли навчати,
безкоштовно всюди...
А найбільш нам допіка,-
війна в нас на Сході,
І неправда та гірка,
що вита в народі.
Не лились щоб на війні
крові цілі ріки...
І тривожні ночі й дні,
відійшли навіки...
Не боліли щоб серця
за тих що воюють,
Щоб діждатися кінця,
отим, що панують...
Отакі у нас, Тарасе,
невеселі думи,
І минуле, і сучасне,
і майбутнє всує!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2017
автор: геометрія