Надворі ніч…. Зненацька проснулася , наче щось шукала, клопоталася. Не могла знайти, що поставити на стіл, наче збиралася когось пригостити. Мабуть розпочну свою розповідь, що надихнуло мене написати. Але почну здалеку…
Звичайно в житті всього не пригадаєш та мабуть те, що кожного особисто торкається не забуваєш, хочу сказати, про значні події, не щоденні. Хоча життя й складається з років, місяців і днів. І ми живемо цим життям, чи хтось нам його написав і передбачив все в ньому. Я хочу поділитися з моментами життя з такими напевно, що бувають і у вас.
Сни… Чому вони приходять до нас і хто та що ними керує? Це напевно загадка для всіх. А може ангели - охоронці наші, адже вони напевно є в кожного, хочуть нас попередити, чи інколи і оберегти від неприємностей, а можливо комусь спасти життя.
Ми всі знаємо свято Андрія Первозванного, на нього все ворожили дівчата, тож я була не винятком серед всіх. Поставила під ліжком блюдечко з водою, а через нього дві тростини. А по них просто поклала сірники, немов кладку зробила. Так і справді наснився мені сон, що високий хлопець, світло русявий в синій формі взяв мене за руку і ми пішли з ним по кладці. Я добре пам`ятаю, не дійшли до кінця, я з неї перша ступила на землю, а він залишився там. Цікаво, як складеться далі життя та ми поки, що разом. Я тоді його ,ще не знала, але познайомилися ми з ним у грудні того ж року. На той час було мені цікаво, чому в синьому костюмі та вже невдовзі з`ясувалося, що він залізничник.
Ось, це один із снів, які збулися в моєму житті.
А далі було цікавіше, адже не думала я, що ми поберемося, він сам здалеку був, де зараз ми живемо. Так зустрічі були, коли був у нашому місті, але поїхав, так треба було, додому і нічого не обіцяв.
Та пройшло три місяці приїхав в гості, два дні побачення і знову поїхав.
І про одруження зовсім нічого. І ось знову веду до чого….
Наснився мені сон… Йду по полю, саме цікаво, те поле, що навпроти моєї оселі, де жила. Прямо по пшениці ступаю, а скрізь високі хліба, колоски повні, аж геть прихилялися до мене. Яскраво світило сонце і небо світло – блакитне, чисте - чисте, жодної хмаринки і неначе золотом слова Ніна + Володя. Можливо, хтось і засміється та так було….
Тоді в той час, дивувалася, до чого той сон? Так зустрічі, поцілунки були, зізнання в коханні, але мови про одруження не було. Та після сну не пройшло і два тижні, як я отримала рекомендованого листа, а там заява на реєстрацію шлюбу. А згодом переговори, якщо не проти, щоб занесла до належної інстанції, ось і відбулося невеличке весілля.
Хто попередив мене в снах, про те, що мало бути? Відповідь на це запитання здається зовсім ніхто не може дати, тільки все якісь здогадки вчених. Та хто може проникнути в наші мізки і взнати, чому приходять, як кажуть віщі сни….
Проживши стільки років, маю онуків і майже кожного разу сни приносили наперед звістку, кого народить моя донька. Одна з них навіть, ще не знала, що вагітна та я, вже знала і запитала, що наважилися на друге дитя? Та тільки усмішка була і здивування, а потім через два тижні все підтвердилося. Я припускаю собі такі моменти, добре, це кровні, родина, але ж було кілька раз так, що зовсім чужі снилися мені. Звичайно зв`язки якісь були.
Колектив на роботі в нас був дружним, завжди, як треба підмінити раніше на роботі, чи вийти комусь на заміну в скрутний час, з цим проблем не було. І ось одного разу наснився мені сон…
Наснилася мені мама співробітниці, а я її добре знала, бо дачі майже поряд, тож спілкувалися часто. Це було пізньої осені. Наче вона стоїть на зупинці в білій сукні, а по проїжджій частині дороги їде автомобіль. Багнюки не було видно та раптом на неї вона летить цілими шматками, разом з чорною водою. Багато писати про це не буду та не пройшло й доби, як у цієї жінки стався інсульт. Мені просто цікаво знати, чому до мене прийшов, цей сон? Адже навіть рідній донці не дали знати про цю біду.
А навесні знов вона мені сниться, йде по дорозі, саме цікаво в тому самому місті, на зупинці, але перед нею велика яма. Я проснулася без п`ятнадцяти шість ранку, кажу чоловікові, що мабуть в Світлани мама помре. Рівно о шостій ранку дзвонить телефон, а я й кажу чоловікові, мабуть дзвонить Світлана.
І знову запитую, чому до мене ,приходять такі сни?
Це мабуть не одна я така…. . Але ж живу від родини на відстані 800 кілометрів та до мене приходили сни наперед, знала, що мав хтось захворіти, чи померти.
В житті так склалося, що ми на одному обійстя жили з свекрухою двадцять дев`ять років. Будинок з чоловіком побудували біля неї, він виріс в неї один, без батька, тож все життя поруч. Як кажуть не значні моменти, щоденні в житті, проходять майже не помічаючи. Та є такі, що і не забуваються.
Було свекрусі вже вісімдесят три роки добре доглянута, тож було кому подбати, вона хворіла, вже не вставала з ліжка. Пізно ввечері ми з чоловіком все її провідували, так і цього разу.
Здається і сну не було, сниться мені, що я сапаю бур`ян по стежці, яка веде до хвіртки, хоча самого бур`яну майже немає, тільки курна земля, а це ж було літом. Чую голос свекрухи,
-Ти ,що мені дорогу приготувала?! Ну, то посієш тут нагідки, не забудь!
А її не бачу, тільки хвіртка стукнула, зачинилася, я ж залишилася на обійсті.
Зірвалася , думаю напевно померла та чоловіка будити шкода, лягли ж спати опівночі, а зараз була тільки п`ята година. Мабуть піду сама навідаюся, так вирішила я. Страшно було, чесно признаюся, хоча мої батьки були старші, повмирали раніше, чого боятися? Але ж я сміливості все таки набралася, перехрестилася, відчинивши двері…. Знову збувся сон….
То це все так собі гадаю, мабуть бо ж спілкування, тому й сняться такі сни, що збуваються. Але пригадую, за два тижні перед революцією гідності, в листопаді, сниться мені сон…
Великі собори, храми, дахи з куполами, а над ними вогонь і цікаво, що вони не горіли, а над ними полум`я, неначе хмиз горів. Що то було? Адже й не думала й не гадала, що така біда прийде, що нашій молоді прийдеться таке пережити, ховатися в соборі. І знову запитання, хто приносить ці сни? Адже в той час я в Києві навіть не була, ні думки ,ні розмов ніяких на цю тему не було.
А вже на Водохреще мені наснився сон, я жахнулася, бо все коли мені в таку ніч сон снився, він збувався. Все думала і не могла розгадати до чого таке наснилося? Якийсь чорний, здоровий чоловік, з довгим волоссям, тільки його зрівняла з Карабасом- Барабасон з казки» Золотий ключик». Він у руці тримав здорову в`язку ключів і комусь її віддав, а кому я не бачила. Проснувшись, сон розповіла чоловікові, журилася, що хто це має віддати ключі ,це ж по моїм дослідженням ключі , замки, це значить віддати дім, а це велика в`язка ключів. Вже пізніше віддали Крим і почалася війна. Що це збіг обставин?
Я напевно б і не писала сьогодні про це все. Та декілька днів поспіль журюся, що немає в КП чудової поетеси Ганни Верес. Наша поетеса, майстриня слова, вірша, не виходить до нас, не пише нам свої чудові твори. Можливо, щось сталося? Запитувала в декого з КП та на жаль ніхто, нічого не знає.
І ось наснилося мені цієї ночі У мене тут, за комп`ютером, сидить, якийсь чоловік, моложавий, я так зрозуміла з розмови, що заїхали до мене в гості Ганна і її син. Ганна чомусь лежить в ліжку тут, поруч з комп,ютером в цій кімнаті, в в`язаних шкарпетках, вони чомусь трохи замурзані, але не дуже, знаєте, як ото буває після взуття. Обличчя бачу розпливчато, те, що колись бачила її на фото і вона мені говорить,
- Втомилася я з дороги, посплю трохи…
Знову бачу уві сні, ми з чоловіком накриваємо стіл, а поруч чомусь вбрана ялинка, як на Новий рік. І я залізла на стілець, дістаю з серванту в круглій тарілці, завернуті в кольоровий папір цукерки, а чоловік мені говорить,
-Там торт стоїть, давав сюди!
Побачила шоколадний торт, не круглий, а мав вигляд серця. І я проснулася….
Не можу бути байдужою. Чому так наснилася мені?
І вкотре даю собі запитання, хто присилає мені ці сни?
Ось і пишу, прошу Ганнусю відгукніться. Щоб ми за Вас не хвилювалися.
Чекаємо на Вас і ваші твори. Хай в Вас, все буде гаразд!
22.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2017
автор: Ніна Незламна