Якщо тягне тебе – іди,
Хоч до обрію, хоч за обрій,
Оминаючи ті сліди,
Що у Леті лишили обри.
Якщо тягне тебе – іди,
Взявши небо і степ за руки,
До цілющих стремен води,
За законами серцестуку,
Не збиваючись ні на крок,
Не присівши, бо візьме втома,
Візьме жаль за ключа, замок,
За причілок, за лоно дому,
За пір`їну з лелечих крил,
Що по глині писала рими,
За безпечних думок тротил,
За нездійснення правил схими,
За сипучий пісок хвилин,
Засізіфлений в коло часу,
За розхитану вісь годин,
У ранково-вечірній масі…
Не жалкуй, не спиняйся , вір :
Там далеко тебе чекає,
Вічнокрилий незнаний вир,
Що для вирію вибрав пам'ять
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2017
автор: Стяг