Стоїть недопите вино у стакані
на радість залишине, чи на біду.
Вже перший трамвайчик ледь видно в тумані
Ще спить Лісабон, тільки я вже не сплю.
Хто хоче почути - почує й в мовчанні
в очах прочитає чужу таїнУ.
Стоїть недопите вино у стакані
п’янке, наче гріх у едемськім саду.
Червоне вино - в ньому вітру бажання
обняти міцніш непокірну лозу.
Тернове і чисте, як прохолодь рання
запретне й солодке, таки, на біду.
Стоїть недопите вино у стакані
я вип’ю його, наче спраглий росу.
А потім, як птаха крилА у благанні
за тебе, коханий, до неба здійму.
Оксана Максимишин-Корабель
19 травня 2017
Португалія - Лісабон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2017
автор: ОксМаксКорабель