Самотність птаха

До  нас  на  днях  лелека  прилетів
Однісінький  із  вирію  додому.  
Десь  пару  він  в  дорозі  загубив,  
Тож  доведеться  літувать  самому.  

Він  важко  опустився  на  гніздо,  
Що  на  даху  старенької  хатини.  
Воно  вже  тут  змайстроване  давно  -
Не  знищили  ні  дощ,  ні  хуртовини.  

Сховав  він  дзьоб  змарнілий  під  крило,  
Підняв  і  заховав  у  пір’ї  лапку,
Враз  перед  ним  усе  життя  пройшло,  
Не  думав,  що  прийдеться  ставить  крапку.  

Не  буде  більше  в  нього  лелечат,  
Й  не  будуть  ті  з  кубельця  вилітати
І  над  дахами  цих  біленьких  хат
Сім’єю  їм  у  небі  не  кружляти.  

І  зразу  ж  сірим  став  погожий  день,  
Ще  й  сонце  заховалося  за  хмару,  
Мовчать  пташки  –  не  чути  вже  пісень,
Стоїть  лелека  сам-один,  без  пари.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2017
автор: Ольга Калина