Щербатіють дедалі більше дні.
Старіє осінь. Вже немає хисту
Утримувати зграї голосні.
Куди ж поділась одіж золотиста.
Туманів цілі орди згонить в яр,
То місить шлях, то раптом застигає.
Скупа на ласку. З волохатих хмар
Чи дощ, чи сніг: що скинути – не знає.
Виходять люди у путі свої –
І журно сивій осені, і гірко,
Бо хочуть в провожаті не її.
Вже не її, а молоденьку зимку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2017
автор: Ніна Багата