Напевно щось сталося з природою… Може це відгомони воїн? Таке забруднення атмосфери, чи заводами, чи іспитами нової хімічної зброї? Чи що? Що сталося? Чому так холодно? Це мабуть загадка для багатьох….
Дивуються люди в невеликому селі, адже живуть майже, як жили п`ятдесят років тому.
Село в низині, огорнене квітучим бузком, потопає між невеликими пагорбами, по яких тягнуться ліси. З однієї сторони майже одні сосни та де-не-де ялини, по іншу сторону листяний ліс, цей ближче до села.
Можна вийти з обійстя і здалеку побачити чорні, похмурі граби, майже однакові з дубами і між них видніються старі товсті, пишні квітучі черешні, вони неначе вбралися в весільний одяг, аж нахилилися до землі. Та чи цього року вродять? Адже в самий цвіт так похолодало, що по долині було біло- біло, а дахи хат покриті шифером, по яких подекуди завжди виднівся мох, стали неначе одягнуті в капронову білу вуаль. Звичайно вразило око та настрій геть пропав. Та картопелька, що зійшла, одягла білі капелюшки, а як перші сонячні промені дістали її, геть зморщилася, як старенька бабуся, прив`яла. Куди не глянь, одне розчарування. По городах полуниці, навіть були вже ягоди, почорніли, а цвіт схилився в зажурі. Горіхи ж, неначе їх оголили, адже цвіли та ранком біля себе встелили по зелененькій травичці майже зовсім чорну мереживну вуаль. Подивлюся довкола болить серце. Що подарує людям цей рік? Добре хоч зеленіє трава, тож є надія, що худобі, кроликам та курям буде, що дати. Але ж відразу думаєш, а кролики не почнуть падати, вмирати, як кілька років поспіль. Кислотні дощі приность біди.Як жити? Кожен задає питання, тут в селі може з десяток сімей молодих, а то всі пенсіонери, хіба можна вижити на жебрацькі пенсії, а тепер, ще й не знати, що буде з врожаєм. Хіба молити Бога, щоб вродив хліб та й якось буде. Молиться кожна людина, щоб Бог не покинув, не дав знову впасти в п`ятидисяті роки минулого століття.
Як живе це село? Нема нікому діла, там, на Сході війна, декілька чоловіків пішли захищати країну, їх мало, так само, як мало ходить дітей до школи в сусіднє село. Кожного дня збираються невеличкою юрбою і п`ять кілометрів долають майже щодня тільки в одну сторону. Бо автобус, той, що виділили, майже весь час на ремонті. Таке життя…
Більшість людей коли хворіють намагаються лікуватися травами, а там, як Бог дасть. Є одна фельдшерка, часом укол зробить, як криза, а вже потім, що чекає цю людину, немає нікому до цього діла.Самотужки не добереться до містечка, треба транспорт, а його не завжди знайдеш при потребі.
Але ж люди тут добрі живуть, один одному все в допомозі і дуже працьовиті.
Ледь - ледь сонечко піднялось…
Просинається село, півні немов на параді все виспівують пісні один за одним. Легенький, весняний вітерець, але прохолодний гойдається, ховається між молодим листям дерев та кущів,ледь- ледь прихиляє травичку…. Вже десь гайнув у саму середину долини, там невеличкий ставочок. Декілька незначних джерел підтримують прохолодну воду, яка тече між пагорбами в місцеву річку. Це для села радість, при нагоді можна наловити риби. Добре, хоч це в села не забрали, кожен має доступ сюди і дітлахам літом справжня насолода, можна викупатися та позасмагати.
А поля навкруги де-не –де засіяні, ще чорніють, лише декілька видніються озимою пшеницею. А то більше полів все ледь - ледь зелені, видно торішні сухі бур`яни.
Вже з однієї сторони села, то з іншої чути ревіння корів та перегукування гусей й відразу гавкання собак.
Бачу йде старенький дідусь на город, а під ногами рушником стелиться барвінок, синенькі оченята разом з листочками, здалеку привітно поблискують. Дід роздивляється довкола, підносить голову до гори і хреститься. Напевно, як завжди просить у Бога допомоги, щоб зберіг урожай. А небо сьогодні ясне – ясне, ні хмаринки, тішиться, може вже буде тепло. Задумався, прислухався до зачарованих пісень птахів. Здалеку, з лісу чути соловейка, а зовсім поряд щебече шпак, інколи наче передражнює горобців.Згодом, так заллється піснею, аж завмирає серце від радості. Яскраве сонце своїм промінням покрило землю навкруги. Живе село, живе в надії….
15.05.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2017
автор: Ніна Незламна