ПАТРІОТИЧНІ ВИСЛОВИ, ЦИТАТИ І АФОРИЗМИ АНДРІЯ РОГУЛІ

               ПАТРІОТИЧНІ
ВИСЛОВИ,  ЦИТАТИ  І  АФОРИЗМИ        
           АНДРІЯ    РОГУЛІ

Моя  Вкраїно,  ти  –  чарівно-милий  край,  
Безмежна  втіхо,  ти  –  для  мене  наче  рай.

Без  України  й  хвилі  я  не  зможу  жити,  
До  скону  буду  я  її  боготворити…

Вкраїнська  рідна  мова  –  чарівна,  чудова  й  мила,    
Вона  для  мене,  мов  повітря,  незбагненна  сила.  

Бандера  –  нації  герой  і  України,  
Його  ім’я  у  світі  –  непоборні  стіни.

Бандерівцями  називає  нас  москаль,  
Мені  народ  російський  дуже-дуже  жаль...

Ув  Україні  недоторканих  не  буде,
Відповідальність  кримінальна  до  облуди,  

І  зміни  на  віки  у  краю  нашім  будуть,
Суддя  чи  Президент  –  усі  підуть  до  суду…

Так  хоче  Бог  й  країни  люд  цього  благає,
Неправда  влади  нас  усіх  лишень  вбиває…  

Вже  скоро-скоро  зміни  будуть  йти  зі  Львова,
Бо  я  здержу  і  Богу,  й  людям  дане  слово.
 
Всім  “патріотам”  я  наручники  надіну,
У  Батьківщині  ми  нову  введемо  зміну...

Ніхто  й  ніщо  у  світі  їх  не  вбереже,
І  треба  буде  повернути  все  чуже.
Чому  над  Україною  сердилось  небо?
Чому  чиновники  поводяться  ганебно?  

Борітеся  –  поборете,  нам  Бог  помагає,
Бо  від  нас  Він  правди  й  сили  вже  довго  чекає.

Моя  країна  –  Україна!
Тепер  моя  земля  –  в  руїнах.

Ввійшов  диявол  у  Вітчизну,
В  народу  забагато  тризни.  

В  народних  душах  вся  держава  ,
Як  в  краї  запанує  право.

Чому  наш  люд  від  вас  страждає  паразитів…?
Чому  набрали  ви  багато  так  кредитів…?

Чому  ж  у  вас  зростає  бізнес  на  війні,
Високій  ще  й  в  нелюдській,  і  страшній  ціні…?

Чому    народ  наш  помирає  за  Вкраїну?
У  владі  маємо  отруту  ми  зміїну.

За  ґрати  вам  потрібно,  “любі  мафіозі”,
Коли  вже  ваші  дні  у  Бога  на  порозі.  

Вкраїна  процвітати  буде  без  тривог,
Допомагати  буде  нам  усім  сам  Бог…

Стародавній  народ  –  українці
І  одвічна  вкраїнськая  мова.
І  доземний  уклін  нашій  жінці,
Берегині    роду  людського.

Зажурилась  Україна  –  така  її  доля!"
Заганяє  москалик  в  ярмо  і  неволю.
Україну  лякає  –  її  не  злякати,
А  московська  орда  мусить  з  Сходу  втікати!

"І  цар-батько  володя"  московію  має,
Нехай  краще  про  свої  ще  народи  –  подбає!

До  землі  він  захланний  –  земля  й  поховає
І  про  нього  з  зневаги  ніхто  не  згадає!
               
“Тобі  добре,  мій  народе,  бо  в  тебе  є  хата.”
“Тобі  благо,  що  у  хаті  є  з  ким  розмовляти.”  
Твоя  рідна  Україна  добром  всім  багата,  
Не  дозволяй  свою  матір  більш  шматками  рвати!

В  своїй  хаті  своя  правда,  і  сила,  і  воля.“
Наш  народ  терплячий,  така  його  доля,

Не  здолає  нас  москаль  –  з  нами  Бог  і  віра.
І  не  буде  в  Україні  московського  звіра.

Нападати  не  можна  на  мову  народу,  
І  тим  нападом  робиш  собі  більшу  шкоду.

Народ  встане  й  поховає  владу  сьогодення,
Наші  сльози,  і  терпіння  додали  натхнення.


Любити  рідну  мову  треба  так,  як  любите  ви  Бога,
Бо  мова  –  це  і  серце,  й  кров  ,  й  душа  людини.
Без  мови  –  у  душі  тривога  і  неправильна  дорога,  –
Любов  до  Бога,  мови  й  Батьківщини  –  все  єдине!

Вкраїна  обрана  у  світі
За  повеліннями  Творця.
Про  Нього  ці  слова  привітні,
Відкритий  рай  людським  серцям.

Я  зрозумів,  що  правди  не  буває  без  неправди,
Нікому  не  пробачу  я  на  батьківщині  зради.

Уся  брехня  у  владі  до  країни  –  люте  зло.    
Надалі  так  не  буде,  як  тепер  усе  було…

Невігластва  у  влади  більш  не  буде  для  народу,  –
А  за  недоліки  потрібно  всім  відповідати,
Бо  Україна  –  матінка  козацького  є  роду,  –
І  не  дозволить  можновладцям  неньку  розкрадати…

Набридли  всім  людям  ці  мінські  угоди,
А  у  полі  на  Сході  все  рвуться  снаряди.

Без  мови  ти  неповноцінна  й  другорядна  є  людина,  –
Відстоюй  незалежність  й  рідну  мову,  як  своє  життя.
Одвічну  українську  мову  й  кров  ти  маєш  у  судинах,  –  
Без  мови  на  землі  ти  як  мале  дитя  без  відчуття,
Без  неї  рідної,  Людино,  відійдеш  у  небуття.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2017
автор: РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович