Aleksander Motyl: Philosophy
Недавно я побачив трохи світла,
коли сидів у темряві,
вклавши заглушки у вуха і чекаючи,
поки закінчиться чортів трейлер
і розпочнеться фільм.
До мене дійшло, що найкращим
у вушних заглушках є не те, що,
як можна було б подумати,
вони затикають ваші вуха -
то було б тривіально і очевидно -
а те, що їх можна вкласти у вуха
коли завгодно і де завгодно.
Б'юсь об заклад, що Сократ
скористався б заглушками,
якби тільки міг -
особливо під час численних вилазок
в печеру,
де галас натовпу мав спричиняти убивчу мігрень.
Зрештою, що ще вони могли
крім того, що спостерігати ті самі звичні тіні
і знову і знову
не втямлювати суть алегорії?
Дійсно, він мав скористатися заглушками.
Молодь залишилася б нерозбещеною,
Греки дали б йому спокій,
і та чаша болиголову
зосталася б невипитою.
Правда, тепер ми би менше його цінили -
в кінці кінців, ми хочемо, щоби наші мислителі
або доказували свою правоту діями, або приймали отруту -
бо ж кого хвилюють просто погляди?
І якби Сократ передав ці заглушки Платону,
хто знає, до чого б це привело?
Не було б форм? Ідеального міста?
Цивілізації? Філософії?
Знати точно ми не можемо -
зрештою, епістемологія - ще та *** -
але я досить певен, що їм було би приємно бачити,
як багато вони все ж важать онтологічно.
Переклав Анатолій Чернат
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733559
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 15.05.2017
автор: Nemyriv