[i]Моїм друзям,
дорогим Леськів В. та О.[/i]
Напевно, знаєш, як думка в небо лине,
І як стежини сплітаються в шляхи,
Як кожна крапля сяє, мов перлина,
І лиш для тебе тьохкають птахи.
Ти також бачив, як річка несе листя,
Як на деревах з’являються бруньки,
Ти бачив в полі із квіток намисто,
Воно цвіло, а разом з ним і ти.
Ти пам’ятаєш, пливли у небі хмари,
А ти в них бачив дивні образи:
Птахів, тварин, кущі й трави,
Ракети, човники, вози.
Вночі ти бачив зорі в небі,
Це світло з неземних світів,
Воно летить мільйони років,
І стільки ж, мабуть, пролетить.
Згадай, як вітер гладив листя ніжно,
Хитав дерева, що літ сто ростуть,
Вітраж як іній творить дивовижний:
Букети квітів і в мороз цвітуть.
Чи ж не забув, як пахне в горах?
Цей бриз свободи, дотик сну,
Співає серенади море,
Співає пісню звитяжну.
Ти , певно знаєш, як думка в небо лине,
Про тих людей, що серцю дорогі,
Про ту любов юнацьку, ще невинну,
Що розставляє все на свої круги.
Ти також бачив, як сяють ясні очі,
Ті рідні погляд, пісня слів,
Ті зоряні, яскраві ночі –
І світ для тебе, наче онімів.
Ти пригадай, як плив, мов у тумані
Із марева густого лю́дських мрій,
У сизому безкраїм океані,
Що визирав з-під берегів із вій.
Ти що в них бачив? Може, щастя
У полум’ї палючім ясних зір?
Чи погляд той був повний ласки,
І шепотів: «Чекай і вір»?
Чи ж не забув той дотик ніжний,
Що м’якший від усіх шовків,
Тепліший від глибин вулкана,
Дорожчий злота всіх царів?
Ти не забув… Не міг забути…
Ти цим лиш жив багато літ…
Все це було, ще є і буде
Частинка щастя на віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733481
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2017
автор: SirHedgehog