Серце таке: “тьох-тьох, тьох-тьох”,
Вправно собі заливається соловейком.
Це коли поруч ти, коли ми удвох,
Коли торкаєшся пальців моїх легенько.
Я ніколи не знала як це — відчути щастя,
Але потім ти посміхнувся і ось воно!
Люди кажуть — кохання є тільки в казці,
А в житті любов веде лиш на дно.
Та не вірю людям, не вірю людям!
Бо вони сліпі та живуть в тумані.
Їм усе потрібно подавати на блюді,
В них постійно грані, усюди грані.
А мені не треба тебе тримати,
І мені не потрібні твої признання.
Моє щастя — бачитись та сміятись,
Отаке-то дивне моє кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2017
автор: Анна Вітерець