Не їсть людина і не п"є ,
Лиш по одній причині,
У неї значить совість є,
Ми люди всетакі не свині.
Хоча по совісті сказати,
Щоб не образити людей,
То треба довго пошукати,
Брехливих, підлісних свиней.
На совість часто нарікають,
Не розуміючи одно,
Її за гроші не купляють,
А продають уже давно...
Без неї звикли жити,
Життя і так вдалося,
Брехати і дурити,
Прородство всеж збулося...
І завжди мало буде нам,
Нам совість нідочого,
Бож ми прислужуїм панам,
І стали жадібні до всього.
Того самі не розуміїм,
Хоча вже помічаїм,
Самі нічого вже не вдіїм,
Бож совісті не маїм...
Учить святе писання:
По совісті нас жити,
Внесу корегування -
Взаємність пробудити.
Як буде Божа ласка,
Научимся ми жити,
Прислухайтесь будьласка,
Ви зможит полюбити.
Автор ідеї : Сєдой Володимир Антонович.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733215
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2017
автор: Рибанчук Микола