Підлість людська... Є у неї межа?..
Впевнена завжди в безкарності власній,
Тишком вам в спину встромляє ножа,
Сіллю притрушує рану ще рясно.
Підлосте, знай Провидіння не спить,
Кару тобі заплановано скору
І несподівану вибрано мить,
Просто бракує напевно декору.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733106
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2017
автор: Патара