Дивлюсь як б’ють атошників в Дніпрі
І серце люттю, кров’ю закипає!
Господь зберіг життя їм на війні,
А в ріднім місті «вата» добиває!
Менти, тітушки – знову заодно,
Чи вибачаюсь, тобто поліцаї.
Немов з Майдану дивлюся кіно
І відчуття реальності втрачаю.
Себе питаю і питаю вас, –
Кого ж вони на фронті захищали?
Менти ті ж самі – в профіль чи в анфас
Від зміни назви іншими не стали.
Болить душа від завданих їм ран
Колона п’ята знов шикує лави.
Хто воював і справжній ветеран
Надіявся на захист від держави.
Тож не здивуюсь як бійці уже,
Самі візьмуться погань цю судити.
І хай вам Бог поможе й вбереже,
Якщо не здатна влада це робити.
12. 05. 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733076
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.05.2017
автор: Мирослав Вересюк