Не дайте зарости травою
Стежинці, що у рідний дім веде,
Там пам'ять можна напоїть водою
З криниці, над якою груша знов цвіте.
Де й досі запахи дитинства
Приносить раптом вітер здалека
І голос рідний, ніби шелест листя,
Вчувається і ехом вдалині зника.
Де тиша й смуток огортають
Й приходить в серце світле почуття.
Не дайте зарости... Літа минають
Й по тій стежинці правнуки ідуть в життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733052
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2017
автор: Радченко