Ми всі одна країна…

Ми  всі  одна  країна
Ми  всі  одна  земля
Нема  брата,  нема  сина
Лишень  одна  журба...

Журба  за  тих  хто  зліг  у  полі.
У  полі  вкритому  слізьми.
Земля  -  вона  єдина,
У  цій  забутій  Богом  стороні.
Вона  ридає,  стогне  та  кричить:
"Почуйте,  люди,  зупиніться!
Хватить  крові  лить!
Я  вже  давлюся!...
За  мить  і  я  кровю  розіллюся!
Почуйте  ви,  лишень  почуйте,
Одне  лишень  я  вас  прошу
Не  лийте  крові,  більш  не  лийте-
Бо  кровю  розіллюся  навкруги..."

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732776
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2017
автор: Лена Прилуцька