Як важко писати вірші,
Торкнутись легенько сузір’я,
Упасти й не встати більше.
Складна у поета мрія.
Писати рядки не можливо
Не зачепивши чийогось серця.
Усе для поета красиво,
Він завжди про це обізветься.
Він скаже яка є усмішка,
Як можуть котитися сльози,
Яка є життєва доріжка,
На стан, як впливатимуть грози.
Покаже всі закутки мрій,
Ідеальні світи ледь розкривши,
Всі сотні і сотні стихій,
Все дальше у душу вбурившись.
Він може наповнити мить
Єдиного сенсу життя,
Його це самого ранить
Й спиняє серцебиття.
Його, навіть, може це вбити,
Хоча і спасти остальних,
Його не можливо спинити
Й сховати у стінах стальних.
Померши він може сказати
В деталях як усе сталось,
Або навік замовчати –
Життя для нього вже склалось.
Когось він спасе з небуття,
Наповнивши серце бажанням,
А комусь принесе каяття,
А до когось він прийде останнім.
Як важко тримати надію
На те, щоб не сталося гірше,
Як важко триматись за мрію,
Як важко писати вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732531
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2017
автор: Новосад Руслан Віталійович