Ми граєм у життя бо ми актори
І кожен це суфлер своїх же ролей,
І кожна доля це сюжети, це сценарій,
Герої щастя є, і жертви є печалей.
Ми граєм у життя як малі діти,
Ми будуємо замки у піску ідей.
Ми дозволяємо себе любити
І дозволу не просимо у людей.
Ми граєм у життя, як у війну,
Де ми і є розвідниками там.
за власний вибір кожен нас в строю
І на війні зі світом він не сам.
Ми граєм у життя… хоча не варто.
Ми граєм… замість того, щоб ним жити.
Всі дії наші не завжди того варті,
Щоб долю із золотих ниток пошити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732484
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2017
автор: Новосад Руслан Віталійович