Набрав нектару ліс в судини,
Закучерявився, ожив.
Кравець-закрійник одежину
Йому смарагдову пошив.
Кравця хотіли б ім'я знати?
Секретів тутечки нема.
То травень – майстер щити лати,
Робить з нічого щось, як маг.
І ліс стоїть, красою манить
Прибравшись, наче славний князь.
Цілують ранішні тумани
Його у тім’я раз у раз.
З легень він кисень видихає,
Щоб світ не вимер, не зачах.
Як небу тяжко – підпирає,
Бо має силу у плечах!
Ось і сьогодні гарно вмився.
Привів до ладу всі думки.
Пускати кисень заходився –
Живому служить залюбки!
Глядять на вітер хмари мляво -
Зело́ гойдає у полях.
Ліс хмари гілками дірявить.
Так прокладає сонцю шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)