Минає все у круговерті...
Зоріє ніч... Ясніє день...
Душа зосталася лишень,
Де знаки долі ще не стерті.
І кожен подих - на межі
Моління-крику й злоби-сміху!..
Кигиче хтось комусь на втіху,
А час... фарбує міражі...
Та кожен свій залишить слід -
Не суть, великий чи мізерний,
А суть, які дозріють зерна,
Щоб освятили наш політ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732450
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.05.2017
автор: РОЯ