І знову – бій!... і знову – біль...
Бійці, медсестри і руїни,
Вогонь!іще...і знов – вогонь!
І все змішалося в цій прірві
На кінчиках твоїх долонь!
Безсонні ночі. Дні пророчі.
Гармати... Втрати...Автомати...
Я б – світ-за-очі, та не хочу –
У цій війні вже стільки втратив!
І знову – бій... і знову – біль!
...В шовках дрімають командори.
Прокиньсь, не сни! Хоч зазирни,
Що там, у скриньці тій Пандори!*
Допоки (хто мене просвітить?)
У нас ще будуть гинуть діти?
І знову – бій!... – спина до спи́ни,
– Тримайсь, мій брате, я прикрию!
Чому ж мовчиш ти, побратиме? –
Кричу у пеклі цім щосили!
...А він... заснув... лиш наостанок
Прошепотів якось непевно:
– Не дотягнув... дивись – світанок!
Пробач... що смерть така... даремна...
І... усміхнувсь, немов дитина...
– Ні! Друже, ми ж удвох з тобою!
А він – тремтить чомусь невпинно
У цій смертельній пісні бою!
Ні... це тремтять... мої... коліна...
А він – вже там, над головою,
Летить у царство всіх нетлінних
Й мене – не кличе за собою!!!
– Пробач, не встиг і поховати...
Очі стулив, лишив у лузі...
Ех... краще згинуть від гармати,
Аніж в бою втрачати друзів!
...Ми переможемо, я вірю!
На перехресті миру й болю
Закриєм «брацькую Пандору»,
А замуруємо – любовˊю!
У серці ще живе надія,
Я... – з тих, хто вижив у цім бо́ю!
©Тетяна Прозорова
* за міфом, Зевс пустив на Землю дівчину Пандору зі скринькою, яку наказав не відкривати. В міфології скринька має назву «ящик Пандори», який дівчина, не послухавшись, відкрила. Звідти на Землю вирвалися всі біди, хвороби, страхи і ненависть, а на дні, за велінням Зевса, залишилася тільки надія.
_________________________
Війна- це завжди війна...це- лихо...біди...страх(так,страх,хоча ми не дуже любимо про це говорити), це-смерть...багато смертей, найстрашніше- смертей тих, найближчих, найдорожчих...якою б ця війна не була... Але,війна- це не назавжди, вчись повертатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732411
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 08.05.2017
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)