Я, вночі, тобі подарую дзвінок,
він буде до того як наступить світанок,
у нім запрошу тебе зі мною у танок,
а ти відмовиш, коли буде ранок.
Я ж не люблю компанійських гулянок
Я люблю розмови нічні, в компанії двох філіжанок.
І саме їх палкий поцілунок,
Це інколи від самого себе рятунок.
Я вечорами згадую кожен свій вчинок,
І те кому яких давав обіцянок.
Та це теж саме, що зимою рахувати сніжинок,
Чи скільки на пляжі зараз піщинок.
Я краще собі зроблю подарунок
Комусь іншому залишу їхній рахунок.
Я піду подалі цих високих хатинок,
посеред них шум, неначе це ринок,
Шукати ще не пройдених кимось стежинок,
Щоб серед них відшукати струмок,
З яким зустрічатиму ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732279
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.05.2017
автор: Makkilan