На маяк! Забути все!
Утекти у простори блакиті!
Хвиля хай мене несе -
Душа завмре у диві миті!
Ми стільки на маяк збирались,
Але здавалось все ще встигнеться.
Та мрії об реальність розбивались -
І чи ще доля нам усміхнеться?
На маяк! Туди, де світло!
Залишити позаду урагани!
Хоча хвилі виглядають непривітно,
Присплять вони життя вулкани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732223
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2017
автор: Емілія Венго