Я скажу тобі правду, мій любий, нещасний народе,
Від початку самого скажу й до самого кінця...
Бо можливе надалі не буде такої нагоди,
Може втрачу лице, а розмови нема без лиця.
Я любив і люблю, над усе я люблю Україну,
Край поліський святий і його золоті болота.
Наказав я онукам, найперше навістці і сину,
Що земля і матуся, яка народила – свята.
Я звертаюсь до всіх, хто парить, в кого дужі ще крила,
Якщо хочете жити, то воля - життєва ціна.
Ну, а жити у рабстві, то краще лягти у могилу,
Тільки вольная воля для нас українців – одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732098
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2017
автор: Віталій Назарук