Вічний супутник утома,
Скинь її, друже, із пліч.
Збита бо фраза відома,
Душу скоблить вічно лінч.
Загодя знати, що буде,
Зовсім невесело жить.
Те що у часі забуте,
По що за ним все тужить.
Веснонька в серці в фаворі,
Знай, бережи, хай буя.
Кажуть схилитись в покорі,
Дух же тоді завмира.
Збіглі роки білять скроні,
В злеті волань боротьба.
Стань перед Богом в поклоні
Та не оспівуй раба.
06.05.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2017
автор: Валентина Ланевич